Зранку минулої неділі вуличний термометр показував мінус дев’ять, тому вирішила на ринок, що на Розвилці, поїхати пізніше (хоч плани були інші), коли температура повітря дещо прогріється. Листопад цього року приїхав до нас на білому коні й заявив про себе не лише снігом, а й морозом. Недарма у народі про нього кажуть, що він вересню онук, жовтню син, а грудню — рідний брат, адже саме цей місяць часто підпадає під владу зими. Проте, якщо вірити народним прикметам, саме така погода подає гарні надії на майбутній урожай: «листопадові пороші – на хліб надії хороші». Тож будемо сподіватися, що народні прикмети спрацюють і наступного року.
І дійсно, розрахунок мій виявився правильним: виглянуло сонечко і мороз дещо спав. Їхала у маршрутці, роздивлялася навкруги, і думала, що у природи немає поганої погоди. На вулиці холодно, дерева стоять оголені, але дивишся на сніг, що виблискує на сонці, і радієш, як мала дитина.
Свої корективи мороз вніс не лише у мої плани, а й у плани базарувальників. Пустувало чимало прилавків як у м’ясних рядах, так і овочевих та молочних. Значно менше було лотків із привозною продукцією, багато ящиків із яблуками, бананами стояли прикритими від морозу. Продавці, які приїхали на ринок у ранній час, уже добре померзли, адже покупці, як і я, не поспішали приходити рано. «Можна сьогодні було приїжджати на восьму годину і встигли б ще продати, зранку людей зовсім мало було, — сказала молода продавчиня м’яса. — Руки заціпеніли від холоду, уже двічі бігала до кафе, щоб попити чогось гарячого».
Як добре, що нагадали мені про кафе, адже саме туди я і планувала піти. І не просто так чи попити чаю, а за біляшами, які прославилися не лише на ринку, а й за його межами. Моя знайома розповідала, що завжди, коли буває на ринку, купує біляші не лише для своєї сім’ї, а й на замовлення сусідів. А от мені вдалося скуштувати їх лише один раз (хоч із великою обережністю ставлюся до такої їжі, проте спокусилася). Біляші були такими соковитими, ароматними, м’якими, смачними. Як кажуть, їж і хочеться. Однак купити щонеділі не вдається, за ними стоїть величезна черга. «Наберися терпіння», — сказала собі я й пішла до кафе з такою гарною назвою «Тереза». Цей раз не став винятком, але вистояла довгу чергу, сподіваючись, що вдасться заодно і поговорити з працівниками закладу. Симпатичні молоді жінки Наталія та Ірина, які назвали себе і своїх колег «універсальними солдатами», були настільки зайняті, що дізнатися вдалося мало. Робота кипіла і на кухні, і за прилавком. А от у черзі почула відгуки людей. Що у кафе не лише унікальні біляші, а й готують дуже смачно, що тут працюють майстри своєї справи. І що у кафе можна зробити замовлення для відзначення будь-якої події.
Вийшла із кафе з наміром обійти ще раз базар, проте не змогла не зупинитися біля енергійних молодих людей, які при вході до ринку в мікрофон рекламували продукцію нового магазину. Віталій і Олексій наполегливо запрошували відвідати фірмовий магазин електроінструментів і обладнання торгової марки Дніпро-М, відкритий на вулиці Київський шлях, 127, де обіцяли надати професійну консультацію, знижки, а головне – гарантований якісний товар.
Із мікрофоном у руках розважав базарувальників своїми піснями і сивий чоловік похилого віку, тримаючи збоку свій «репертуар у записі». Голос у нього був настільки сильним і приємним, що прихована фонограма була ні до чого, хіба що для нагадування репертуару. Бориспільці клали до пакета по кілька гривень, чим підтримували і дякували чоловіку за спів.
А от жінку, яку постійно бачу на ринку та яка підходить і до продавців, і до покупців і просить допомоги, підтримують не всі. «Кожного разу придумує якусь історію, забуває, що говорила минулого разу і просить на інше, — сказав продавець одягу. – Не даси, може й поганих слів наговорити». Можливо, чоловік каже правду, але мені здається, що люди просять не від гарного життя. І ще дотримуюся принципу, що краще давати, якщо є така можливість, ніж просити. «Не стримуй добра тому, хто потребує, коли в силі твоєї руки це вчинити», — говорить Біблія. А якщо людина просить з обманом, то це на її совісті.

Свинина: биток — 120-130 грн; м’якуш – 110-120 грн; сало — 70-120 грн/кг

Яловичина — 130-150 грн/кг

Курка домашня — 75-85 грн/кг

Качка домашня – 100 грн/кг

Гуска — 90 грн/кг

Молоко – 18-20 грн/л

Сир кисломолочний — 70-80 грн/кг

Сметана — 75-80 грн/л

Яйця курячі — 23-38 грн/дес.

Олія соняшникова салатна – 35 грн/л

Рижієва – 120 грн/л

Помідори – 25-40 грн/кг

Капуста –10-15 грн/кг

Капуста цвітна – 20-35 грн/кг

Морква – 15-20 грн/кг

Буряк – 10-15 грн/кг

Картопля – 6-10 грн/кг

Цибуля – 12-15 грн/кг

Часник – 30-60 грн/кг

Редиска – 15 грн/пуч.

Редька чорна зимова – 15 грн/кг

Яблука –6-15 грн/кг

Чорнослив – 60-70 грн/кг

Хурма – 30-35 грн/кг

Гранат – 35-60 грн/кг

Залишити відповідь

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я