Калина Віктор Олександрович
Проживаю в м. Бориспіль з моменту народження 09.01.1954.
Домашня адреса: вул. Тургєнєва, 81.
Одружений, маю сина та онука.
Займаюсь підприємницькою діяльністю як ФОП (фізична особа-підприємець) з 1996 року.
Контактний телефон 095-134-75-20

Пройшло досить багато часу з моменту безповоротного рішення українського народу жити вільно. Бажання ні від кого не залежати у нас, українців, у крові, але це часто-густо заважає бути нам згуртованими та приймати компромісні рішення задля спільної мети. Саме компроміс є логічним та конструктивним завершенням більшості спірних ситуацій, бо, як кажуть, у суперечці народжується істина. Але, як показує практика і багатовікова історія нашої країни, саме вміння знаходити компроміс та поступатись один одному задля спільного блага нам поки бракує. Мільйони знають, як зробити краще, тисячі готові керувати процесом і лише десяток готовий закотити рукава і ставати до роботи.
Мій округ номер 19 охоплює всього три вулиці: Нова 2, Тургєнєва та Академіка Глушка(колишня Павлика Морозова), проте кількість жителів і кількість щоденних проблем і завдань не менша, ніж на інших 33-х виборчих округах Борисполя. Хоча проводити збори з громадою набагато простіше, коли на окрузі є три дев’ятиповерхових будинки, де проживає більшість виборців. Саме на таких зборах ще в 2016 році було прийняте рішення про включення цих будинків до програми енергоефективності міста, а в 2017 році виділені кошти на заміну старих вікон на енергозберігаючі на Новій 2-2 та 4.

На щастя, ми наприкінці 2017-го року встигли завершити ці вкрай важливі та необхідні роботи до вступу в дію розпорядження Кабінету Міністрів про заборону проведення поточних ремонтів в багатоквартирних будинках за рахунок бюджетних коштів. В 2018 році згідно Закону України про так звану ліквідацію ЖЕКів, всі будинки були списані з балансу міста і передані в управління їх співвласників, тобто всіх власників квартир. З цього моменту законотворці в Верховній Раді залишили можливість проведення лише капітальних ремонтів багатоквартирних будинків по програмі співфінансування, рекомендуючи встановити частку для жителів в 15-30% від вартості ремонтних робіт. Розуміючи фінансові можливості більшості жителів нашого міста, ми прийняли вольове рішення на черговій сесії міської ради і встановили мінімальну частку, яку мають сплатити жителі при проведенні капітального ремонту будинку в межах 1-5% від вартості цих робіт, в залежності від віку будинку. Моя тверда позиція – будинки потрібно ремонтувати і утеплювати, адже, не маючи можливості впливати на вартість енергоносіїв (газ, електроенергія), ми повинні поступово зменшувати їх споживання! Найбільша складність і відчуття відповідальності в тому, що, будучи депутатом місцевого рівня, щодня зустрічаєшся і спілкуєшся з людьми, які тебе обрали, на відміну від депутатів Верховної Ради. Тому за кожне слово, за кожну обіцянку чи надію, дану громаді, потрібно перед цими людьми відповідати. І тому на зборах з людьми намагаємось прийняти виважене і реалістичне рішення по бажаннях, які є в громади. Таким прикладом є облаштування тротуару для зручності пішоходів між будинками 4 та 6 на вул. Нова 2 . Від будинку №2 по цій же вулиці в напрямку міського парку також за проханням жителів мікрорайону розпочато встановлення тротуарної пішохідної доріжки. Під час проведення зборів жителі підняли питання щодо збільшення кількості автомобілів та проблему парковки. В 2018 році облаштували біля будинку 6 по Новій 2 невелику паркову для автомобілів. Не обійшли увагою і наших дітей, закупивши під кінець року елементи дитячих майданчиків, які будуть встановлені навесні цього року. Також багато людей в телефонному режимі і на зборах просили облаштувати прибудинкову територію захисними парканчиками, аби можна було облаштувати клумби та доглядати за ними. Погодивши деталі з громадою, виконали і це прохання впродовж 2017-2018 років, додавши біля під’їздів лавочки для відпочинку жителів будинку. Також в кінці року всі власники квартир даних будинків мали визначитись, яким чином управляти своїми будинками, які вже стали їх спільною власністю. Так як жителів в будинках досить багато, збори проходили дуже бурхливо, адже частина громади хотіла створити ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків), а інша, більш пасивна, бажала залишитись з ЖЕК. Але закон вимагав у людей чітко визначитись: обрати управителя будинку і підписати з ним договір на обслуговування, чи все ж створити юридичну особу — ОСББ та управляти будинком самостійно. Всі три будинки більшістю співвласників прийняли рішення поки обрати управителем комунальне підприємство КП «ЖРЕУ», а згодом розглядати інші варіанти.
Не забуваю і за приватний сектор, а саме жителів вул. Тургєнєва, мешканцем якої я є. Дякуючи активній громаді в особі Цвілія Миколи з дружиною, який організовував збори і збирав підписи під зверненням, було прийняте рішення і виділено кошти на облаштування тротуару цієї вулиці. Також на зборах вулиці було порушене питання необхідності встановлення двох зупинок громадського транспорту на вулиці Тургєнєва, яка має досить велику довжину. Хочу подякувати Нестерець Ніні та родині Бурчач, небайдужим та активним жителям цієї вулиці, які постійно телефонують і не тільки надають пропозиції, а й беруть участь в покращенні комфорту проживання того місця, де живуть. Таким чином, в 2018 році було заасфальтовано так званий «апендикс» на Тургєнєва від 1 до 24 будинку, а на перехресті з вулицею Гетьмана Дорошенка підготовлений майданчик з огорожею для встановлення спортивних елементів вже в 2019 році.

Окрім депутатської діяльності, невід’ємною частиною мого життя є волонтерська діяльність. Будучи підприємцем ще з 1996 року, активно допомагаю реабілітаційній установі для людей з інвалідністю «Наш Дім», заснований більше 10 років тому покійною Валентиною Бондаренко, людиною з великої букви! Після початку війни наше місто досить швидко організувалось і силами волонтерів та небайдужих жителів почало відправляти допомогу для хлопців на фронті, передаючи все необхідне. В критичні 2015-2016, коли велись активні бойові дії на Сході і країна була в стані «коми», машини з допомогою відправляли двічі на місяць. Тягли кожен, що міг, віддаючи свої заробітки. Останні роки ситуація трохи стабілізувалась і заспокоїлась, але раз на місяць все одно їздимо до хлопців, а буквально два тижні тому придбали старенький джип і передали Айдару. На моє тверде переконання, майже всі жителі нашої країни є волонтерами. Якщо ти зробив щось корисне і важливе для країни, для міста, або хоча б для ближнього, і не очікуєш за це винагороди чи похвали —це і є волонтерство. Тому небайдужі і активні люди, які, окрім формату «робота-дім», виходять на збори, беруть участь в обговоренні проблем міста, вулиці, будинку, організовують суботники, витрачаючи на це свої сили та час, і є волонтерами. Адже чистий, без недопалків незапльований під’їзд будинку, чи доглянута прилегла територія — набагато патріотичніше, аніж державний прапорець на автомобілі чи вітання «Слава Україні».
Загалом, трохи бентежить тенденція, коли дійсно активних людей, котрі готові ставати пліч о пліч і допомагати, мало. Адже, як написано вище, радників і критиків мільйони, а готових працювати — одиниці. Одне радує: в нашій країні є змінюваність влади і, на відміну від північного агресора, ми до оголошення офіційних результатів не знаємо, хто буде президентом. І місцеві вибори в 2015 році чітко показали, що люди готові розбиратись в виборчому процесі і обирати дійсно кандидатів від народу і для народу. Своїм виборцям хочу подякувати за підтримку, за те, що звертаються і вірять. І побажати згуртованості та вміння поступатись один одному задля добробуту та миру в нашій країні.

Залишити відповідь

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я