Справжні футбольні баталії точились протягом двох весняних днів в стінах Бориспільської ДЮСШ, яка 27 та 28 березня гостинно прийняла 8 дитячих команд із Київщини на турнір «Веселі Канікули». Організаторами даного змагання виступила наша бориспільська спортивна школа, яка викувала в своїх горнилах не одного чемпіона. Всіляку підтримку надавали Федерація футболу Борисполя, ТОВ «Спеценергопроммонтаж» та громадська організація «Київщина Спорт».
На турнірі вирували пристрасті: емоції вболівальників-батьків і драматичні після матчеві пенальті, відіграш однієї комади за 2 хвилини до кінця гри і розпач програвших. Азарт і пристрасть всього світового футболу цими днями були зібрані в цій залі.
В результаті, перемогу в дводенному турнірі здобула команда Броварія, із сусіднього одноіменного міста. Прометей повіз в Чубинське кубок другого місця, а наші бориспільські хлопчаки з команд Атлант та Фаворит розіграли між собою третє призове місце, де переможцем став клуб імені древньогрецького титана Атланта, який тримає небо.
Після турніру ми поспілкувались з одним із батьків юного футболіста з ФК Атлант Олександром Вадімовим.

— Вітаємо з третім місцем, це була досить запекла боротьба. Які враження від турніру, і чи не розчаровані ви, що не завоювали першість?
— Дякую, емоції переповнюють, адже величезне щастя бачити свого сина та інших дітей захопленими певною метою і прямуючих до неї. Третє місце — не розчарування, а стимул. Стимул працювати і тренуватися ще старанніше. А результат прийде, тут зовсім інша мета.
— Мета — великий футбол, де ходять великі гроші, слава та популярність?
— Якщо пощастить, чому б ні? (сміється) Насправді мета в більшості батьків, як і в мене, одна — фізичне здоров’я наших дітей та формування здорового організму, а також зайняти вільний від школи простір дитини корисною і цікавою справою. Завдання всіх відповідальних батьків — не залишати дитину в період її формування, особливо психологічного, на самоплив, а зайняти її, і самому ж брати в цьому участь. Футбол чи інший вид спорту, можливо творчі чи туристичні гуртки, — це не так принципово, головне , щоб дітям було цікаво і вони не тинялись по вулиці, бо всі ми знаємо чому вона може «навчити».
— Це перший турнір для ФК Атлант?
— Хоча ми створили цей клуб лише в 2018 році, це вже третій наш турнір. Першим для нас став турнір X-Park в Києві, який проводиться в парку Дружби Народів. Там ми теж зайняли третє місце, та в січні місяці 2019 року був турнір у Переяславі «Кубок Дружби», де наша команда стала переможцем турніру.
— Як взагалі відбувається процес управління та фінансування такими клубами? Це ж не великий футбол, де є реклама, кошти за призові і так далі.
— Звичайно, що все фінансується за рахунок батьків, спонсорської допомоги, меценатів. Це інвестиції в мабутнє, в наших дітей, які, в свою чергу, матимуть своїх дітей і так само вкладатимуть в них всі можливі ресурси. Таким чином формуватиметься і покращуватиметься наша українська нація. Що таке гроші — це папірці: сьогодні є, завтра нема, а щастя і задоволення від успіхів того, кого ти народив і виховуєш, не підлягає порівнянню будь з чим.
Але, якщо говорити про великий футбол, то тенденції в останні роки змінились. Великі клуби перестали бездумно витрачати мільйони на футболістів сумнівної якості, головне — щоб з Бразилії чи з Аргентини. Фінансова криза торкнулась усіх, і клуби вищої ліги почали розвивати та вкладати гроші у власні фубольні школи, роблячи ставку на доморощених футболістів. А це, в свою чергу, збільшує шанси наших дітей в майбутньому стати професіоналами.
— Серед батьків є тренери чи, можливо, ви користуєтесь послугами професіоналів?
— Всі без виключення батьки розуміються на футболі, але цього недостатньо, щоб навчати дітей. В нашій команді є два професіонали, які, як і будь-який талановитий тренер, вкладають душу в свою справу. Герасименко Ігор і Лікаренко Андрій — це тренери, до яких тягнуться діти і летять до них тренування, мов на крилах. Саме ці люди за досить короткий термін «поставили» нам гру, і наш клуб вже займає призові місця, за що їм великий уклін.
— Де діти тренуються і чи йде місцева влада назустріч таким клубам, як ваш?
— В теплу пору суттєвих проблем з пошуком місця для тренування не виникає, адже в минулому році в чотирьох школах міста відкрились сучасні поля з штучним покриттям, на яких можна тренуватись. А от закритих майданчиків для тренування в зимовий період в місті не так багато. Місто готове розглядати наші пропозиції та надавати в погодинну оренду місця для тренувань, проте бажаючих займатись все більше, а от школи, в тому числі і спортивна, вже перевантажені.
— Вважаєте, місту потрібен ще один спорткомплекс?
— І не просто необхідний, а негайно, і, як мінімум, з іще одним басейном, бо в наш вже не «пробитись». Місто розвивається, будуються нові квадратні метри житла, які заповнюються новими людьми, і у більшості з них є діти. Інфраструктура міста повинна хоча б намагатись наздогнати цей темп, не кажучи вже про рух в такт.
— А хто його має будувати: місто чи приватний інвестор?
— Гарне питання, хоча дуже складно відповісти однозначно. Якщо подивитись на європейські країни, на які ми в останні роки полюбляємо рівнятись, то там за спортивний розвиток молоді відповідає держава. Звісно, їх достаток і рівень економічного розвитку набагато вищий за наш, ми країна з економікою і населенням, що лише розвивається. Якщо побудує місто ще одну спортивну школу, то цей об’єкт потрібно буде утримувати, а це немалі кошти.
Якщо приватний інвестор, то чи погодяться люди платити ту ціну, яку він виставить за користування, адже будь-який інвестор не благодійник і його мета — вкласти кошти і повернути їх з доходом. Я вважаю, що все-таки місто прийме таке рішення і в найближчі роки ми почуємо приємну новину про будівництво сучасного спортивного комплексу в Борисполі.
— Ви постійно спілкуєтесь з батьками, а це ще один зріз нашого суспільства. Як можете оцінити готовність людей вкладати кошти в своїх дітей, коли йде мова про їх фізичний та психологічний розвиток?
— Всі без виключення батьки хочуть для своїх дітей всього найкращого і це не є таємницею. Зовсім інший аспект, коли це питання переноситься у фінансову площину. Тут вже багато хто починає згадувати «старі добрі радянські» часи, коли все було безкоштовно і доступно.
Можна багато дискутувати на цю тему та порівнювати, але у всі часи і за все потрібно було платити. Напряму чи у вигляді податків, але за всі послуги, що ми отримуємо, ми сплачуємо.
Хтось більше, отримуючи «білу» зарплату, хтось менше, працюючи за «конверт», але всі вимагають однаково. Так, на прикладі нашого клубу, місячний платіж становить 400 гривень. Сюди входить необхідний мінімум: оренда полів, зарплата тренера, комунальні послуги. Форму профінансував мій бізнес ТОВ «Спеценергопроммонтаж» який є спонсором клубу ,а спортінвентар, спортивне екіпірування за рахунок батьків.
Недавно було запропоновано створити фонд розвитку клубу, де б акумулювались додаткові кошти, адже турніри, поїздки і т. д. вимагають додаткових витрат. Проте більшість батьків, дізнавшись, що місячний платіж збільшиться на 50 гривень, просто відмовилась. На жаль, ще не всі люди відійшли від радянського минулого і ніяк не можуть звикнути жити в країні з ринковими економічними відносинами. Але надає оптимізму завзяття наших дітей, які народились вже в вільній країні і ростуть по-новому. Вони зовсім не схожі на нас, і саме вони прийдуть на зміну нам, а ми з часом станем архаїзмом на їх фоні.

Залишити відповідь

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я