Сучасна Україна —досить молода держава, проте з 1991 року ми маємо вже сьомі за рахунком вибори президента. Ми — громадяни демократичної держави — маємо перманентний запит на змінюваність влади. Нам це просто необхідно, адже у нас це в крові. Наші предки-козаки на майдані обирали собі гетьмана, і там же, на майдані, його знімали через деякий час. Звинувачували, товкли пику, прощали і могли знову обрати того ж самого після зняття і публічної ганьби. Так влаштований наш український народ, який ще здавна не любить «начальства», а любить волю, навіть якщо це набирає форми анархії.

Сім десятків років, проведені в Радянському Союзі, викликали у багатьох українців відразу і несприйняття тих «порядків» на клітинному рівні, просто багатьох зламали, а кого не змогли — знищили в тюрмі чи «видали квиток» до Сибіру.

Якщо ретельно проаналізувати всіх народних обранців на посаду президента з моменту незалежності нашої країни, то можна побачити, що ми майже постійно голосували всупереч, а не за. Нам доводилось обирати найменше із двох зол. Але ми майже завжди, обираючи, мріяли про чарівника, який одним рухом чарівної палички наповнить холодильники їжею, кишені грошима, а серця народу любов’ю та щастям. Ми ніколи не обирали управлінця, який би нам обіцяв, що спочатку буде важко, який закликав би працювати, але який ставив би собі і країні завдання з реальними строками виконання і осяжними результатами. Такі нам не подобаються.

Натомість ми голосували за солодкі обіцянки і вірили популістичним лозунгам, навіть не намагаючись проаналізувати все сказане та задуматись, за який рахунок буде весь цей атракціон благополуччя. Все, що ми бачили — це стан речей сьогодні і картину майбутнього, яку нам малювали кандидати, не жалкуючи яскравих фарб: такі собі пункт А, де все погано, та пункт Б, де все буде одразу і головне — безкоштовно. І наша біда в тому, що ми не хотіли знати рішення цієї задачі: скільки триватиме цей шлях, яка вартість квитка і чи взагалі це реально. Ми марили, обирали та тішились, поки не приходив час розчарування, коли дива не ставалось. І в пориві праведного гніву, ми знаходили нового кандидата в «чарівники», і заходились носитися з ним, як з писаною торбою, та переконуючи себе: «ну цей вже точно буте найкращий». Тому що мріяти і думати — це дві великі різниці, як і працювати та давати поради.

Завершився перший тур президентських перегонів, Центральна Виборча Комісія підрахувала 100% голосів і Бориспіль показав гарні результати щодо явки на вибори. При загальній явці в 63.52% по Україні, Бориспіль мав кращий результат, показавши 67.53%. Трохи більше 1% було зіпсованих бюлетенів.

Із двох кандидатів, які пройшли до другого туру, Володимир Зеленський як в Україні, так і в Борисполі мав відносно рівні показники підтримки 30.24 та 31.68% відповідно. Натомість діючого президента Петра Порошенка в нашому місті підтримало на 4% більше виборців, ніж в цілому по країні, продемонструвавши  цифри 20.24% в Борисолі та 15.95% в загальнодержавному рейтингу.

Результати інших кандидатів, які не попали в другий тур, інколи відрізняються досить суттєво, проте це типово для різних регіонів України, де проходило голосування. Повну інформацію по голосуванню можна знайти на офіційному сайті ЦВК. Загалом 18 893 879 українців взяли участь в голосуванні, тоді як в Борисполі ця цифра склала 34 376 виборців. Перший тур виборів президента України признали таким, що відбувся, суттєвих порушень не було. На кожній дільниці нашого міста знаходилась значна кількість спостерігачів від кандидатів, які слідкували за чесністю та прозорістю виборчого процесу.

В день виборів не було зафіксовано масових випадків підкупу виборців, виносу бюлетенів чи масового «вкиду». Загалом на дільницях була спокійна та доброзичлива атмосфера, чергували працівники поліції , а члени виборчих комісій нагадували виборцям про правила голосування, особливо про заборону фото чи відеозйомки бюлетенів.

Наступний тур виборів відбудеться 21 квітня 2019 року, і найбільш вагомим показником присутності демократії в нашій державі є те, що жодна людина на світі достовірно і напевне не знає, хто ж стане наступним президентом України. Обидва кандидати мають рівні шанси обійняти цю найвищу посаду і тільки український народ вправі обирати собі своє майбутнє. Але не забуваймо, що мріяти і думати — це дві великі різниці, як і працювати та давати поради.

Залишити відповідь

Будь ласка, введіть ваш коментар!
Будь ласка, введіть ваше ім'я